Я вбиваю час щоденно,
його так жаль,
такий хороший і слухняний,
тільки от втікає постійно кудись.
І це дратує.
Тож я його вбиваю.
А він, падлюка, завжди оживає
і приходить й дзвонить в двері.
Займаюся марною справою, мабуть...
Краще б його не було,
а то надоїло уже вночі надвір йти,
щоб закопувати його.
...люди зацікавлено перешіптуються...
Але я знаю, що після чергового часовбивства,
він не повернеться,
ох і заживу я тоді!!!