Моїй покійній
Li-Tium — 7/09/2010 - 23:48
Набридло сонцю гратися із вітром…
За днем настала ніч жорстких бозсонь.
Самотній кінозал, тремтливі титри,
І світ мені смакує, мов пасльон,
Отриманий з твоїх долонь —
Добутий із безмежжя твоїх гротів.
Настала ніч — я перестав боротись
За чистоту, за вірність, за мораль.
Сів за кермо й злетів на повороті
В кювет до бруду, зради, хтивих краль
…ховає сум твоя вуаль.
Але відкрились таємниці темні.
І щось мені так солодко й приємно
Повзти навпомацки настилом тіл —
Шляхом, що вкритий струпним гобеленом
Одного із майбутніх божевіль.
Не пробачай мене за біль!
Адже я не пробачив... сльози витри.