Збірка: Я
Ти знаєш, Боже,
Я все частіше плачу.
У тому ж теж краса,
Якої я не бачу?
Вода в очах так зір коротить мій,
Що все пливе — пропав прямий ефір.
Я все ще вірю у причинність мук.
Щоночі фільтр життя стира у пам'яті їх слід.
Уранці я мов той ґазда-павук
Сплітаю павутинку знов,
Регочучи святенникам услід.
І бережу я цю любов до вкрив розтягненої пісні.
Там щось гниле лежить в основі,
Та я не здамся, хоч ти трісни!
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 5.00