Привиди-1: Незамінний
Kseniaster — 29/07/2010 - 17:43
— Штерне, ходімо!
— Штерне, ну, ти чуєш?
Тиша. Забиває вуха темрявою. Ненавиджу цю тишу в порожнечі.
— Штерне! Та ж досить! Рухайся!
Права — ліва. Права — ліва. Права...
— Ліворуч, Штерне! Одинадцята година!
Ба-а-а-х...
— Штерне!
Ви це чуєте? Я — ні...
***
— Штерне! Хлопче!
— Так, капітане!
— Сьогодні за операцію відповідатимеш ти.
— Так, капітане!
— У вас все напоготові? Плани будівлі, спорядження... Як там Петер, оговтався?
— Капітане, Патер пробуде у медблоці до 17го. Так лікар казав.
— Ааа... Зрозуміло... Що ж... В трьох впораємося?
— Звісно, капітане!
— Штерне... Будь уважним. Мені потрібна ця схема. Але тебе, в разі чого, не буде ким замінити.
— Зрозумів, капітане.
***
— Штерне, праворуч! Третя година!
Ця бісова тиша. Чи він розуміє, що я бью на здогад?
— Так, Штерне. Гаразд, вертаймося.
Права — ліва. Права — ліва. Права...
Відколи з'явилася тиша — виникли думки. Тяжко. Та нехай.
— Штерне? Що трапилося?
Не помітять.
— Ходімо. Ходімо! Ну ж бо!
Не помітять...
Відколи від Томаса Штерна лишився лише мозок у скляній колбі, ніхто не надає його думкам особливого значення... Аж до чергового техогляду.