Одне кохання
Валентина — 29/06/2010 - 08:54
Збірка: Біотоки кохання
Одне кохання
І
Вона сказала: "Я люблю!"
Сказала, наче заспівала.
" Я за любов свою молю
Всіх тих святих, що мати знала.
Прошу уберегти від втрат…
Ні, не мене! Його, і тільки...
О Боже, захисти від грат,
Від злого ока, а їх стільки..."
ІІ
А він згадає про ті дні,
Коли вона його любила,
Згадає: серце у вогні
І почуття, що мають крила.
Згадає: потяг і перон,
Краплини сліз, неначе роси,
Тринадцятий пустий вагон
І білі незнайомі коси…
ІІІ
Вона кохає й береже,
Що він руйнує і будує.
Його, як мати, стереже
І над проблемами чаклує…
А він приходить і іде,
Вертається і знов зникає.
Хоч добре знає, що ніде
Притулку кращого немає.