Я на краю. Вже в котрий раз.
Стою і дивлюся донизу.
Ні, не лікує рани час,
А лиш загострює цю кризу.
Я на краю. Чому стою?
Чому в безодню не ступаю...
Що душу стомлену мою
В пекельну прірву не пускає?
Я на краю. І все одно
Ще кровоточать мої рани.
Вже не п’янить гірке вино
Розбавлене отруйними сльозами.
Я на краю. Чому тепер?
Я ж маю все чого хотіла.
Та дух життя в мені помер
Коли зламались мої крила.
Я на краю. Чому дійшла
Я до цієї грані?
Бо відповідей не знайшла
Я на свої прохання.
