Товаришам
Тимофій Західняк — 25/10/2007 - 05:58
Збірка: Крізь плин років
Здається часом – винен, що живу,
А вас немає – Ігоре та Юро…
Я бачу вас не снах, а наяву,
Розбивши забуття товстезні мури.
Я чую сміх ваш щирий і дзвінкий,
І в котрий раз дивлюся вам у вічі,
А ваші недоспівані роки і весни
Вже ніхто не перелічить…
Але і з Лети пам'ять проросте,
Щоб стати птахом, променем, травою,
І знову забрунькує й зацвіте
Древо життя у вас над головою,
І світлий шлях ваш вкриє первоцвіт…
Ви ждете не печалі напускної,
А радості, що наповняє світ,
Одвічно розтривожений весною.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00