Нарис про соціологію або наша каста
Батяр — 22/05/2010 - 20:14
Соціологія- наука про суспільство. Наука роздавати сценарії і писати критику до п’єс.
Згідно її канонів кожен має своє становище у суспільстві: син, дружина, лікар, вбивця, божевільний, депутат і теде, і тепе. Інколи один вміщає в собі кілька каст. Ось така наука, такий поділ, таке сортування це факт, а факти це найбільш вперта річ у цьому світі. Ми піддались цьому поділу і самі не помітили коли, а хто поділив, для чого?
Коли ми кидаємо у чашку листочки чаю невже ми їх сортуємо, наче вони перемішаними втратять свій смак та аромат. Безперечно, що цей чай хтось сортував, десь там, відбираючи гірші від кращих, та ключові слова – це «хтось » і «десь там ». Проте це лише порівняння з нашою ситуацією і надалі, я б не рекомендував характеризувати суспільство спираючись на властивості чаю.
А надалі будемо чути : «Перерахуйтесь, посортуйтесь !». «Перший» ,- крикне вищий, «другий»,- той хто повзає під ним, дитина промовчить, а десь у підвалі безпритульний прохрипить: «нульовий». Залежно від рангу ми граємо свою роль, написану, а може усно складену для нас.
Учень: старанний або недуже, спокійний чи бунтівний, усе по сценарію. Візьмемо чоловіка, що зразково грає роль службовця, а приходячи до дому б’є, у алкогольному сп’янінні, дружину і дітей. Упс, а де зникла роль батька, захисника сім’ї? Скажете що люди бувають різні, а отже різні ролі, інші сценарії, якщо так то задумайтесь чи ви залишились собою, можливо ви індивідуальні лише у своєму способі уподібнення. Ми втрачаєм розуміння змісту слів, слів, які наповнені мораллю , а не сухими , придуманими для нас, кодами. Зміст є у всьому і його викривлення приведе до спотворення дійсності, немає значення в якій мірі, важливо те, що цей процес, в більшості, безповоротний.
Через втрату змісту, в наші дні, сурогат став синонімом до слова справжній, а два на два уже далеко не чотири.
Соціум годує нас своїм молоком,як Капітолійська вовчиця вигодувала Ромула і Рема, а ті хто відклеївся від його чорного соска будуть роздавлені,і загублені, і ми їх знайдемо лише ввівши під тегом- «не такі » . «Не такі» - ті що не поступилися своєю реальністю, ті що нагадують забуту стежку, адже вона лежить серед павутини інших доріг, але єдина, яка веде у правильному напрямку, єдина, яка залишається непоміченою.
Справжнє і неподільне, це( х) та( у) у рівнянні не розв’язаному нами. Можливо хтось і знайде відповідь, але істинну цінність матиме лише хід розв’язання, шлях пошуку шляхів не загубити себе. Можливо цей пошук і є тим призначенням заради якого ми живемо, заради якого Творець привів нас у цей світ. Привів справжніми і неподіленими…