А я
Pampeliška — 14/05/2010 - 11:22
На вулицях нашого
міста, на жаль,
тебе не вдається
зустріти.
Лише у жовтих високих
стінах, осамітнілих
від гамору людей,
траплявся мені твій
печальний аж ясний погляд.
Ти проказуєш
слова повз мене.
Ти – постійно в задумі,
яку я хочу
збагнути.
Будь мені неторканим
спокоєм.
Будь геть не потрібною,
та такою жаданою розрадою.
Будь твердинею
незвіданних для мене
радощів.
Просто будь, як
є, – найвідповіднішим.