Надвечір'я…
Валентина — 8/05/2010 - 11:35
Збірка: Природа дістала мольберт
Надвечір'я…
Дрімають дерева й пташки,
Тихо сонце сховалось за лісом.
Хмари в небі, як брили, масивні, важкі,
Зупинились, над озером висять.
Десь заграв свою п'єсу цвіркун–фахівець.
А в бузку від задухи сп'янілий
Соловей заспівав. Цей народний співець
Про кохання виводить мотиви.
Піруети в повітрі кажан закрутив,
І, за дріт зачепившись, повиснув.
Він метелика в небі нічному схопив
І тоненько від радості свиснув.
Погукала ропуха сусідку свою
І удвох розвели пересуди.
Всім сова сповіщає із лісу :" Лечу!
Перевірю мишей всіх і всюди."
Надвечір'я…
З'явились маленькі зірки:
Мерехтливі далекі створіння.
Наче хтось запалив там, у небі, свічки
Чи гірлянди повісив сплетіння.