Наодинці з вогнями
Gloria — 26/04/2010 - 23:19
Темрява. Тільки де-не-де ледче чутні ноти музики, переплетені з мертвою тишею ночі. Вогнів в вікнах будинку, що навпроти поменшало вдвічі, а я все сиджу наодинці з своїми думками і мрію...
Дивні. Горять так яскраво... Деякі динамічно блимають і переливаються кольорами фільмів. Інші тьмяно засинають.
Хтось спить. Хтось пише щоденник під ковдрою. Хтось займається коханням. Хтось з заціпенінням витріщається на стелю і бореться з безсонням. Можливо хтось думає про завтра. Або танцює. Спалахнув ще один вогник.... Мабуть хтось пішов на кухню з надією знайти в холодильнику щось, чим би підсолодити відчай самотності.
Хтось щасливий.
Хтось інший... але не я.
Цікаво... що робить зараз мій хтось..
І ось, наодинці з тихими нотами я допиваю залишки холодної кави, як останки безмежних надій на хороший настрій і чекаю поки загасне те останнє вікно, що так інтригуюче не спить разом зі мною.
Десь далеко ранкові птахи розвіяли глибоку тишу ночі своїм мелодійним щебетом. Світліє небо, а разом з ним і мій сум.
Може все не так погано, як здається?
Скоро. Момент, коли не потрібно вигадувати чиюсь присутність лиш би не почуватись самотнім. Мить... 7 днів на тиждень я корчу гримаси, наскільки вистачає енергії, але в цю секунду мені потрібно просто бути собою. Відвертою і свідомою.
Вже чути перші кроки сміливців, що так рано вийшли на холодну і темну вулицю...
Нарешті! Бачу його перші промінчики, що так наполегливо намагаються пробратись крізь густе гілля дерев. Їм, мабуть, несамовито цікаво дізнатись... що там далі? Ехх... бідолашні, не знаючи, що їх чекає цілий день безвихідного обов'язку служити Всесвіту, вони все ж пролізають, закономірно і сміливо. Шкода, що їх важку працю ніхто не помітить.
Загасила останню сигарету і підвелась. Бажання заснути пропало зовсім, все ж, треба спробувати хоч покласти голову на подушку. Надіюсь, вона вдало виконає своє завдання і відправить мене у світ кольорових фантазій. Невимушено востаннє кинула поглядом на вже усім відомий будинок. А те вікно-таки не загасло....