29 березня
Солодка Отрута — 30/03/2010 - 14:42
Йди!
Йди так швидко,
щоб я, обернувшись,
тебе вже не побачила....
....ніколи...
щоб не відчула твій подих,
твої думки....
Йди!
Нехай із пам'яті зітреться
твій образ,
твої очі,
твої губи,
твої слова....
Йди!
І нехай вітер розвіє
весь цей непотріб по світу,
щоб я не змогла
його зібрати до купи
ніколи!
Йди!
Нехай вогонь спалить
твоє серце,
якщо це щось змінить..
Йди!
Нехай весняний дощ
стане вічними сльозами
твоєї душі...
Йди!
І ніколи не вертайся!
Нехай все, що було між нами
розчиниться
в тій безкрайній тихій темряві,
що ти залишив після себе
в моїй свідомості....
Йди!
І забери із собою
своє надуманє
коханя!
Бо мені потрібно справжнє!!
вільне, яскраве, спокійне,
тихе і щасливе..
Таке, до я кого ти ще не доріс...
Йди!
А я залишусь тут
біля води.
Буду дивитись
як несе течія за обрій
наше щастя..
Тому що немає нічого поганого
в тому, щоб робити прості
і звичайні речі!
Йди!
В життя.
В свій світ.
Із мого.
І зачини за собою двері!
Міцно!
Щоб із твого світу
у мій не зміг прокрастись
навіть запах і подих...
Йди!
І не треба дивитись
в мої очі,
шукаючи там прощення.
Для того, щоб прощати
треба вміти ображатись.
А я так і не навчилась...
..нажаль...
Йди!
Бо тебе вже ніхто не вилікує
від твоєї хвороби...
Йди від мене..
Йди геть...