Пунктуація
Загублена у просторі — 2/03/2010 - 16:56
Збірка: Задихаючись від кохання
Ми сидимо поруч, мої ноги закинуті на твої. Я відчуваю на своєму обличчі твоє солодке дихання. Я повертаюсь до тебе, дивлюсь у вічі.
- Ти для мене Сонце! ( я малюю знак оклику ведучи пальчиком по твоєму носу і торкаючись маленького острівця щетини під нижньою губою).
- Справді? (ти знаком запитання заправиш мені за вушко прядку неслухняного волосся).
- Справді! (знову гладжу носа – пунктуація вимагає)) – Ти посміхаєшся.
- А ти для мене все : (ставиш двокрапку цілуючи спочатку верхню губу, а потім нижню) і Сонце, (кома – легенький дотик до щоки), і Місяць, (знову дотик – тепер до лівої) і Зорі. Ти – ( ставиш тире, проводячи пальцем по моєму підборіддю) моя особиста Галактика.
По тілу розливається тепло.
- Я буду Галактикою для тебе одного … ( три крапки – три легких поцілунки). Назавжди. ( і ставлю носом крапку на твоїй щоці).
Не намагайтесь знайти тут помилки. Їх немає. Адже це написали не ми, а наші душі…
П’ятак Милослава