Повість невзаємному коханню.
Casabanito — 29/01/2010 - 05:56
Конкурс: Конкурс україномовних творів «Речі»
Герой:
Кохання зіхтання розчарування
Чому хай чорт тебе б побрав тепер?
Ото таке твоє зізнання?
То краще я б тоді помер
Не чув брехні б твоєї клятої
І серця неправдиве каяття
Лиш чув би щирість, правду тишу
І власне сприйняття...
Тепер відлучусь хоч на хвилинку
Включу Елтона Джона -
З`їм мандаринку
Зроблю ковток домашнього вина.
І порину -
В країну спогадів і доброти
Де ніхто не баче днину
Де серце таке ясне
І ти така прекрасна.
І ще хоч на одну хвилину
Присяду я біля вікна
І до спогадів прилину.
Пам`ятаю той наш вечір
спогадами ненаситний
Пам`ятаю як тоді мій пильний взір
Привабив облік твій примітний.
Слабка і небагата є моя уява
Але навіть її в ту мить
Спокусила несподівана твоя поява
Із вуст твоїх долинув оклик - цить!
А далі - ніжний щирий і солодкий поцілунок
Обійми здавалось вічні будуть в нас
Я б голову відтяв би за такий малюнок
І море випив би за раз.
Відтоді й до тепер були ми разом
І ще вчора ці відносини
я б охрестив алмазом.
А сьогодні - смерті захотів.
Отакой ціной переживу розставання
Досить. Не можу більше про кохання...
Раніш ходили парою с тобою
Все тіло твоє мав
і слухав серця стук
А зараз ніби чари хтось наклав.
Мені б хоч знову раз відчути
Солодку ніжність твоїх рук
І голос милий твій цей звук
Почути.
Але тепер
В руках лише холодний револьвер.
І запах пороху в душі
До речі він же наче як високой знаті
Покинеш його - забуде
Прокинеться в своїй палаті
Іншу знайде й приведе
Про тебе може навіть не згадає
І вже точне не загине - руки не накладе.
А я? Душі моєї свічка догорає...
Слова автора:
Зараз лиш звук від постріла долине
І куля котиться стрибає по підлозі
Краще б я знайшов себе у прозі
І хитра совість не мучила б мене
За долю знівеченого персонажа
Що скалічений і мертвий холоне на підлозі...
Краще б я знайшов себе у прозі.
P.S. Любий милий щирий та правдивий
неповторний мій "Гранатовий браслет"
мені згадався та навіяв
оцей здивований куплет.