Конкурс: Конкурс україномовних творів «Речі»
Та ніч була усіяна зірками,
Така промовна й тиха водночас,
Неслись лиш крики птахи над полями
І шелест листя чувся у лісах.
В той час м'якою пружною ходою
У світ приходив теплий сон,
Розмотував тканини срібного сувою,
Думки мільйонів забирав в полон,
Він мандрував із ними в далі невідомі,
Показував шляхи непройдених стежин,
Учив ніколи не коритись долі
І не боятись жити серед див.
Сон мандрував і кожному приносив
Себе частину, що пригодою жила;
Йому для щастя було вітру досить
І чути, як у горах струменить вода.
Він жив й радів весняним зливам,
Осіннім листопадам, сповненим журби,
А потім тихо помирав у нивах
І тихо повертався в нікуди...
Та в ніч спокійну, всіяну зірками
До нас приходив дивний пан,
Й прекрасними незнаними світами
Котився сон, загорнений в туман.