різний, незвичайний, але коханий...
Ганнуся — 14/01/2010 - 20:22
Великий прозаїк, лукавий естет,
Вбиваєш в собі почуття почуттями.
Митець свого слова, невдалий поет,
Ти мариш музично-новими світами.
Наївна дитина, брутальний бабій,
Заплутавля сам ти у свОїх бажаннях.
Даруєш дівчатам солодкий напій,
Під назвою пристрасть, але не кохання.
Вигадуєш сам ти собі почуття -
Так бавляться діти і душевнохворі.
Сам сОбі фарбуєш ти світле життя
У сірії фарби - сумні й блякло-кволі.
Тобі я пораджу, красивий мій друг,
Кажи тільки правду, й коли закохався,
Не думай ні миті, що буде навкруг -
Кажи про це прямо - просто зізнайся.
Тебе зрозуміють...