Збірка: Хвороби і втечі
І, отже, наші сперми
у пошуках яйцеклітин
ведуть нас у майбутнє,
до смерті чи до раю.
За склом холодних вікон
тіла людські взаємодіють,
щоб були ще такі, як ми.
І я вже відчуваю,
не руки в мене – ріки,
течу кудись у космос,
готовий влитись в світ.
Гормони й інші хімікати,
структура тіла, мозку, крові,
увесь цей тимчасовий я,
несусь у часі в простір мертвих.
І знаю я, існує
у космосі безмежність мого я,
вона несеться десь за межі,
туди, де ще нема нічого,
аби колись все повторилось.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 3.00