уривок з роману "До біса заплутана історія" (скоро вийде друком)
oksanagirniak — 12/01/2010 - 10:50
..... Аби дістатися до вулиці ДжорджаВашингтона-Мазепи-братівКличків-КарлаМаркса-батькаМахно № 5890067648673564802431678549035642785643675890648, яка знаходилась на протилежному кінці міста, Вальону і Бойку потрібна була тачка. А так як тачки у них не було, треба було її або купити або позичити у когось, або украсти. Вирішили украсти. Тому довелось піти на автостоянку.
Вибір на автостоянці був невеликий : старі „Жигулі”, потріпані „Москвичі” та іржаві „Волги”.
Михась завередував :
- Не годиться нам, мєнтам, на цьому брухті їздити. Соромно.
Вальон підкликав охоронця і запитав у нього :
- Є тут щось порядне, крім цього мотлоху.
- Вам для запчастин чи викрадати будете ? – перепитав охоронець.
- Викрадати.
- Тоді я можу запропонувати ось цей блакитний „БМВ”. Але попереджаю, система дуже складна. Уже багато пацанів пробували і не впорались.
- Я впораюсь, - зухвало мовив Михась. – В Кривих Мостах я за три секунди викрадав по триста класних тачок. А одного разу навіть викрав космічний корабель, посадив туди тьолок і ганяв на ньому по космосу, як дурний. Було класно. Навіть залетів на Місяць, і здорово там попиячив з американськими астронавтами.
Система і справді виявилась складною. Михась з нею не впорався. Тоді до справи взявся Вальон. Він наказав подати собі важкого лома і, увіпхавши його в щілину дверей, почав трощити автомобіль.
Скрегіт заліза, нервові викрики і нецензурна лайка зібрали біля машини чималенький натовп гав. Всі з цікавістю спостерігали як високий молодий чоловік намагається виламати двері блакитного „БМВ”.
Ґвалт привернув також увагу власника машини, який приємно проводив час з молодицею у будинку навпроти.
Нервовий огрядний пан з червоним владним лицем, розштовхавши табун гав, і побачивши, як навколо його машини вовтузиться якийсь молодий нахабний тип, здивовано запитав :
- В чому справа, шановний ?
Вальон, не перестаючи ломом трощити машину, промовив :
- Ви власник ?
- Так.
- Вибачте, не позичите нам машини у дуже терміновій справі.
Огрядний пан рішуче відмовив. Вальон приганьбив його, і тицьнув йому в обличчя мєнтовське посвідчення. Пан хмикнув зневажливо і сказав, що він сам мєнт, генерал у квадраті, з сусідньої області, а сюди таємно приїхав до своєї молоденької коханки.
- Та бреше він, - засумнівався Михась. – Я усіх ментів з сусідньої області знаю. Не раз там був, грабував банки, тинявся по борделях, з мєнтами їхніми пиячив. А цього кнура не знаю.
Вальон підтримав Михася :
- Якщо би ти, вилупку, був з нашої області, ми, б, звичайно, виструнчились перед тобою, заспівали патріотичних пісень, станцювали гопака. А так як ти, чоловіче, генерал у квадраті, але з сусідньої області, то ми маємо тебе за лайно. А коханка у тебе очевидно, класна. Бо молоденькі красиві дівчата завжди люблять побавитись з багатими потворними чоловіками. Так що біжи до неї, і скажи, що кохаєш її і жити без неї не можеш. Хвойди це люблять. Бо якщо ти згаєш хоч мить, ми підемо до неї, вона нас пристрасно покохає, бо ми молоді і вродливі, а тебе від ревнощів розіб’є параліч і ти сконаєш у страшних муках, усіма покинутий і нещасний.
Але огрядний пан чомусь настирливо не хотів поступатись. Довелось взяти п’ятитонний автонавантажувач і відтягнути упертюха від авто.
Михась сказав, хай чекає на них тут. А вони поїдуть повбивають декого ( людей так з двісті-триста ) пограбують декілька банків, приїдуть з грошима, і тоді повернуть тачку.
Поки отетерілий власник автомобіля стояв, не знаючи, що робити, Вальон і Михась вскочили у машину, помахали йому на прощання, і натиснувши на газ, поїхали.
Від’їхавши метрів сто, Вальон запитав у Михася чи не обсирається той від швидкої їзди. Бойко образився, запально відповів, що не обсирається, і що в Кривих Мостах на своєму шестисотому „Мерсі” менше ніж 1500 кілометрів за годину ніколи не їздив. Його так і називали „ Михась-1500 кілометрів на годину ”.
Заруба розсміявся і мовивши : „ Добре, сволота, побачимо”, на всю міць натис педаль газу....