Збірка: Момент істини
Я б мала заздрити твоїм шаленим мріям!!!
Бо ти умієш жити так, як схочеш сам…
А я… я просто вільно жити не умію…
Вигадую і граю - свій театр!
Сама собі створила світ емоцій,
Сама собі придумала себе…
Але я так хотіла неба й сонця!!!
Що ж трапилося? Хто мене жене?
Невміючи, не стомлюються руки.
Незнаючи, не загорять уста…
Я знов собі вигадую розлуку…
Й продовжую для когось ролі грать…
Собі – несправжня, іншим – незбагненна!
Чомусь мені так заздрили усі…
А я… я так хотіла бути небом
У твому світі, в світі твоїх мрій!
08.11.2009