Послання
Анна Бабка — 8/04/2008 - 10:48
Конкурс: Музика серця
Коли прокинешся – заглянь у душу,
Їй вже не стати храмом чистоти
І доброти, й любові дивним храмом –
Під серцем змій, що звив суху тернину.
Коли прокинешся – заглянь у душу,
За що наповнив ти її думками,
Налив по вінця жовчі і отрути –
Сосуд з таким вмістилищем загине?
Коли прокинешся – заглянь у душу
І позбирай всі рештки мого щастя,
Й згодуй змії, що живиться сльозами,
І поховай в камінні серця свого.
Коли прокинешся – заглянь у душу,
Там образ квітки змінено недбало,
Лиш низка суєти, марнот, амбіцій
І жертв, і сліз, і слів, і слави…
Коли прокинешся – заглянь у душу,
Ти обдурив себе, поривав всі струни,
Ти хоч порожній – та усе тікаєш
Від нас, від фатуму, від себе й долі.