Уста
Анна Бабка — 8/04/2008 - 10:45
Конкурс: Музика серця
Вони німі, мов поклик долі,
Впиваються у плоть жадану,
В собі несуть палку оману,
І шлях до вічної неволі,
Кволі
вони все шепотом віщують,
Затьмарюють живе і мертве,
Що було раєм – ними стерте,
Невже вони страждань не чують,
Заночують
у глибині душі старої
І там вогонь запалять знову,
Бо знають добре серця мову,
І проти нього стане зброї.
Грою
назвуть усе і змусять вмерти
Усе живе, що лиш зродилось,
Що довго так у серці снилось,
За честь їм буде хтиво стерти.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 5.50