Квітневого дня добігає до крапки сюжет стоголосий.
Юрба шаленіє: в Юліанни сьогодні бьоздей — хеппі.
У продажу сміх і любов, і що там ще треба — є вдосталь!
І дике бажання пожбурити вгору кеппі та клепки,
Усі до одної! Гуляти значить… Ускочити у халепу,
Ціну на щастя дізнавшись, опісля отриманих послуг.
Квітневого місяця чар зрікається нас, о прекрасна мадам.
І ми танемо цукром в долонях червоно-ліхтарних вулиць.
Амстердам опівнічний — не мій і не ваш Амстердам!
Він скоро позбудеться нас, хоча ми себе вже позбулись.
В затяжному диму кафе-шопів, у канавах будинків розпусти —
Збочений вірус життя — новий передвранішній штам.
…а калюжі на ранок відіб’ють тільки синю блакить
І ми раптом утратимо вічність швидкого знайомства.
Що було і що маємо… чуже місто волає: “Згинь!
Безперспективна, галюциногенна постать!”
Час додому. Без візи — ми в едемі непрохані гості.
Тікет униз і… життя летить (шкереберть!), що безкрилі птахи.