Байдужість
Ketonio — 5/10/2009 - 15:52
Збірка: Почуття
Скривавлене пасмо волосся на обличчі залишало розводи. Злякані очі бігали із сторони в сторону в пошуках порятунку. Час від часу руки, втративши чуттєвість, перебирали онімілими пальцями багряні стрічки, які раніше були волоссям блондинки. Шокована від того, що з нею трапилось, дівчина хапалася за ноги перехожих, та нещасні, здихавшись цупких рученят, бігли геть якнайдалі, не зупиняючись біля постраждалої… Втративши останні сили, дівчина впала долілиць у осінню кашу з домішками торішньої любові.
Лиш після повного знесилення дівчини, нею зацікавилися перехожі. Вони з острахом почали наближатись до тіла, що інколи ще здригалося, в спробах ковтнути повітря. Їх вагання були викликанні зовнішнім виглядом потерпілої: порвана стара чоловіча сорочка, що здавалось, ніколи не пралась раніше, довга циганська юбка, мабуть раніше була яскраво-червоного кольору, брудні босі ноги, таке ж брудне і обличчя.
- Волоцюга – виправдовували свою слабодухість та черствість оточуючі – може це новий спосіб гарно заробити, чи може напилася, або й того гірше – передозування – повторювали про себе й бігли, бігли геть.
Ніхто так і не підійшов до бідолашної. Викликали швидку. Кілька осіб лишилися, щоб дочекатися лікарів. А в цей час дівчина повільно помирала на очах у сотень.
Було їй всього двадцять років. Навчалася на третьому курсі університету. Симпатичне тендітне дівчисько було позитивним, тихим та нетерплячим. Одного разу вона зникла з виду викладачів та студентів. Вважали, що дівчині набридло навчатися й вона вирішила відпочити. Адміністрація збирала пропущені години, щоб надалі була причина перевести з бюджету на платне навчання. Батьки чекали доньку-студентку на вихідні додому й не турбувались зовсім. Питання про місцезнаходження панянки Токаренко М.С. виникло після телефонного дзвінка старости групи до дівчини за проханням деканату на восьмий день. Ніхто не відповів.
Саме в цей момент дівчина лежала скалічена біля станції метро серед тисячі людей в цілковитій самотності. Серце відтанцьовувало останній танок життя й повільно затихало. Людям було просто соромно торкнутися волоцюги (на їхню думку) на очах у інших. Ні, впасти так низько вони не могли! Та й з рештою, чому саме він (чи вона) повинен, інші ж ігнорують! А час минав. Постійні затори на дорогах перешкоджали рухові швидкої. Її все не було, а минуло вже сорок хвилин.
Раптом натовп цікавих розштовхав юнак. Чотири курси медичної академії відбилися тремтінням в руках. Спостерігаючи цей факт, майбутній лікар-терапевт, сам до себе посміхнувся – дочекався практики. Перевіривши пульс та оглянувши окровавлену рану на голові дівчини, дістав з сумки бинта, що дивом носив другий тиждень з собою й все забував викласти після практики. Перебинтував голову й почав оглядати руки та ноги. Тут вже й машина швидкої допомоги під’їхала. Юнак поїхав разом з постраждалою до лікарні.
Дівчину врятувати не змогли. Померла від значної втрати крові в лікарні. Байдужість людей, уже не студент, а головний лікар терапевтичного відділення столичної поліклініки, часто згадує й шкодує, що не міг з’явитися раніше, щоб зупинити кровотечу. Виявилося, що дівчину пограбували, побили та вивезли з міста за кілька кілометрів, залишивши без одягу, документів та власних речей. Вона дивом дісталася міста і це лише заради того, щоб померти серед натовпу…