Фіолетово-чорна осінь
Ярослава — 1/10/2009 - 16:38
Накипіле, зібране і розшифроване з різніх папірців, дбайливо зім'ятих і відпревленіх колись в далекий темний ящик.
Чи варто?
Чи варто, чи варто, чи варто
Себе до зомління жувати,
Копатись в нервових клітинах,
Вити як дика тварина?
Чи варто, чи варто, чи варто
Себе колупати, карати, вбивати.
В тумани від градусу впасти,
Забути що бачила щастя?
Забери свою руку, нехай я впаду
У польоті стрімкому знайду я ключі
А без трюків і фокусів їх ухоплю
І відкриється те, про що серце мовчить.
Чи варто, чи варто, чи варто
Промені власні чужим роздавати,
Спокушатись і вірити зорям,
Молитись фігурам, що змістом прозорі?
Чи варто, чи варто, чи варто
За руку когось випадково тримати?
Забуваючи шлях свого серця,
Ігнорований - він не озветься.
Чи варто, чи варто, чи варто
Свою душу так препарувати.
Даючи свої нутрощі кожному,
Поступово ставати порожньою?
Забери свою руку, я маю упасти,
Лиш так я збагну де мій рай, а з ким пекло.
На хвилину знайду своє щастя
Захлинувшись в розбитих секретах..
13.07.09