Винесеш сміття?
Загублена у просторі — 3/09/2009 - 09:01
Збірка: ПРОЗОВІ ЛАТКИ
…..Мені було нічого робити, і я затіяла генеральне прибирання. Я заколола наверх волосся і одягнула халат. Перше, що впало в очі – засушені троянди, що колись дарував мені Він. В сміттєвий пакет! Списані моєю рукою листки паперу, з яких через поетичну музу зверталось до Нього моє серце… Однозначно в сміття! Ще не вистачало все це перечитувати! Газета з Його інтерв’ю, намальований мною Його портрет, що зараз насмішливо спостерігав за тим, як я звільняю себе від спогадів – все в сміття. Музика, до якої він мене привчив... віддам друзям. Бринь! З балкону полетіла гітара. Він мріяв, щоб я навчилась на ній грати. Я зупинилась біля шафи, де на поличці лежали запилені спогади про минуле літо. Крізь товстий шар пилюки блиснула Його посмішка і моє обличчя, наша компанія біля вогнища, прогулянки по пляжу. В душі закипіло. Все, все! До біса! Сміттєвий пакет тільки тихо шурхотів, поглинаючи в себе Його улюблені фрази, спільні фотографії, мою ненависть до Його нової дівчини і, нарешті, мою примарну надію на те, що колись ми ще будемо разом….Пакет вдоволено відригнув. Ну, здається, все. Хоча ні. Я вхопила гострі ножиці, і моє довге, завите у локони, русяве волосся стрімко полетіло до поліетиленової пащі. Любив Він моє волосся. Більше не буде. Впоравшись, я, з відчуттям абсолютного спустошення, винесла пакети на вулицю. Там вони стоять вже два місяці. Я вже пообривала телефони всіх служб зі збору сміття, та тільки там чують про те, що « десять пакетів з усіляким мотлохом стоять на перехресті Душі та Серця» і що «я заплачу скільки скажуть тільки, щоб його позбутись», одразу сміються і кладуть слухавку. Хтось поясне, що відбувається? Невже ніхто не знає цієї адреси?!!!.....................