Серпневий сон – серпнева лихоманка.
А руки – струни, що порвуться враз.
У голові – зелені хоку й танка,
В очах – пробачення від всіх моїх образ.
І тріснув лід, панове! Від напруги?
Та ні, від пустки і від каяття.
Останній раз цілую (ні, не в губи).
Востаннє –я, а може, вже не я.
І замість слів (турботи чи розпуки?)
У нас є компас: йди, шукай свій шлях.
Вперед – майбутнє обпікає руки,
А зліва серце, виковане в коваля.
Дозволь купити прощення за щастя,
А ще за час, що роз’єднав мої думки.
У мене є два виходи: не впасти
Або ж і впасти, тільки б підвестись!
Листи летіли зграями на пошту –
А серед них і твій один конверт.
Сказати в очі – це було непросто.
Сказати й зникнути в один сумний момент.