Підсумки конкурсу "Сонетіада"
RC — 18/08/2009 - 21:41
Визначено переможців конкурсу "Сонетіада"
За результатами підрахунку голосів суддів чотирма кращими матеріалами стали:
- МЕЖОВА СИТУАЦІЯ (Автор: Леон Ерте)
- Sierra Leone (Автор: REZVA)
- Тенета минулого (Автор: Алісія Пардус)
- З невдалого (Автор: Ostap_Koza)
За результатами підрахунку голосів читачів двома кращими матеріалами стали:
- Свобода й Ніч (Автор: REZVA)
- Плаче вітер (Автор: Bodo)
Оцінки журі
Назва матеріалу | Оцінка | ||||
Черезова Варвара | Mictuk | Tamara | Загалом | ||
МЕЖОВА СИТУАЦІЯ | 10 | 10 | 10 | 30 | |
Sierra Leone | 10 | 10 | 10 | 30 | |
Тенета минулого | 10 | 8 | 10 | 28 | |
З невдалого | 7 | 9 | 8 | 24 | |
Свобода й Ніч | 8 | 8 | 7 | 23 | |
Українська кухня | 7 | 9 | 7 | 23 | |
КЛІП, КЛІП | 6 | 8 | 9 | 23 | |
П’ЯТНАДЦЯТА НЕ ЗАЙВА | 7 | 7 | 8 | 22 | |
Одіозний ранок | 6 | 6 | 7 | 19 | |
Чаша вина | 5 | 7 | 6 | 18 | |
Печеніги. сонет 3 | 6 | 4 | 8 | 18 | |
Покірність | 6 | 5 | 7 | 18 | |
Недописаний сонет | 6 | 6 | 6 | 18 | |
Плаче вітер | 6 | 5 | 6 | 17 | |
Про ту, яка жила в чорно-білому світі, поки... | 5 | 6 | 6 | 17 | |
Вона привертала до себе увагу | 4 | 6 | 7 | 17 | |
Туга | 5 | 7 | 5 | 17 | |
Коктейль | 5 | 5 | 7 | 17 | |
Пташка і Птахолов | 4 | 6 | 6 | 16 | |
Мине... | 6 | 3 | 4 | 13 | |
Сонет | 3 | 5 | 3 | 11 | |
Сонет | 3 | 3 | 3 | 9 |
Оцінки читачів
Назва матеріалу | Оцінка читачів |
Свобода й Ніч | 4 |
Плаче вітер | 3 |
Sierra Leone | 3 |
Сонет | 2 |
Одіозний ранок | 2 |
Пташка і Птахолов | 2 |
Покірність | 2 |
Недописаний сонет | 2 |
Сонет | 1 |
Чаша вина | 1 |
Про ту, яка жила в чорно-білому світі, поки... | 1 |
Туга | 1 |
Тенета минулого | 1 |
Коктейль | 1 |
П’ЯТНАДЦЯТА НЕ ЗАЙВА | 1 |
МЕЖОВА СИТУАЦІЯ | 1 |
КЛІП, КЛІП | 1 |
Печеніги. сонет 3 | 1 |
З невдалого | 1 |
Мине... | 1 |
Вона привертала до себе увагу | 0 |
Українська кухня | 0 |
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
...
Черезова Варвара — 19/08/2009 - 14:39Всіх вітаю!!! Моїм особистим фаворитом цього конкурсу став японський сонет Sierra Leone (Автор: REZVA) ))))
Але чому не виставили коротких рецензій? Я їх так довго писала? :(
...
Ihor Zubrytskyi — 19/08/2009 - 17:02Ми з Тамарою теж писали:):):) але я не знаю де б то їх виставити. Якщо є бажання, то можна тут в коментарях розмістити, або до кожного твору окремо, бо іншого варіанту нема:(
відгуки про твори переможців
Ihor Zubrytskyi — 19/08/2009 - 17:14"Свобода й ніч"
Остання строфа влучна, структурно і семантично довершене ціле.
"Гаряче с и т е серце хоче с п р а г и" - не зрозуміло, чого це сите серце хоче спраги...
Колізії... дуже іноземне слово, яке не підтримується загальним фоном сонета.
"Тенета минулого"
Здалися вам ті круки... не факт, що то взагалі вони:) Є ж ще й ворони, галки, дрозди, сороки... тож... не надто вдалий образ.
Остання строфа дуже хороша.
"Межова ситуація"
Якісно прописаний сонет. Тема поширена, але деталізація дає їй нове життя.
Хіба от не вгледів рими в "Домс\Годо".
"Sierra Leone"
Красиво, атмосферно і влучно. Мене пройняло.
"З невдалого"
"Орда знавців" - це щось:)
"Плаче вітер"
Надії/мрії - затерта рима, вікном/сном - теж не надто. Поєднання сліз з дощем вже неодноразово вживане в поезії і теж затерте.
Влучні римічні пари: вікном/унісон, небес/принесеш.
Плаче вітер Плаче вітер дощем
Черезова Варвара — 19/08/2009 - 17:29Плаче вітер
Плаче вітер дощем за вікном.
Й чути стукіт його в моїх скронях.
Ти до мене прийдеш ніжним сном.
А мене чомусь мучить безсоння.
Як злетять, як злетять до небес
Заколисані серцем надії.
Світлий промінь мені принесеш.
Не побачуть його мої мрії.
Й краплі жадібно падали вниз.
І лице закривали долоні.
То не дощ, то сліди моїх сліз,
Що залишились на підвіконні.
Плаче вітер дощем за вікном,
І я плачу з ним в унісон.
Й чути – важко читається, «й» варто прибрати.
Якщо безсоння то які можуть бути сни?
«Не побачуть» - не побачать.
Й краплі – те ж саме.
І я плачу з ним в унісон. – бракує складу.
Оцінка: 6.
Точка зору
Минуле відійшло на задній план,
Цей день вже має менше значення,
А вчора все почуте і побачене,
Відчуте й пережите там
Ще було найцікавішим відзначене.
А завтра знову прийде новий день.
І завтра я назву його „сьогодні”.
Сьогодні вже поринули в безодню
Десятки не озвучених пісень,
Згубивши свої погляди холодні.
Так дивно, непомітно плине час –
Сьогодні-завтра-післязавтра-вчора,
Як брижі, що зникають враз на морі,
Як жар, що жеврів пульсом, але згас.
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
В полоні часу
Здається, навколо людей багато,
Насправді - нікогісінько нема,
І кожна мить мені - як свято,
Невже до цього призвела сама?
Хтозна, як колесо Фортуни обернеться,
чи мир настане, а чи знов - війна,
При зустрічі, що скоро обірветься,
Й забута буде, як завжди,
І слова на прощання не знайдеться...
Ти знову йдеш. прошу тебе, зажди,
На вулиці вже вечір,
Залишся ще на мить, не йди,
Осяде знову сум на мої плечі,
і змиє геть усі твої сліди...
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Свобода й ніч
А нумо, я засну щасливим сном
після дещи́ці виконаних місій!
Підбірка штучних завтрішніх колізій
стоять у черзі під моїм вікном.
А нумо, мабуть, кину я усе:
всі місії, колізії, звитяги...
Гаряче сите серце хоче спраги -
всі насолоди стерпить і знесе.
Полишу день - піду в обійми ночі.
І згаснуть враз її слова пророчі,
і спалахнуть сліди вітрів моїх.
Моїх! Я знов і знов не можу спати...
Я можу лиш стирати постулати
і посмішки з облич усіх святих.
А нумо, я засну щасливим сном здається "нумо" вживається як заохочення когось, а тут героїня звертається
до себе. Нє? Якщо не права то кажіть!
після дещи́ці виконаних місій!
Підбірка штучних завтрішніх колізій
стоять у черзі під моїм вікном.
А нумо, мабуть, кину я усе:
всі місії, колізії, звитяги... як для сонета то таке повторення не виправдане. Я про колізії.
Гаряче сите серце хоче спраги -
всі насолоди стерпить і знесе.
Полишу день - піду в обійми ночі.
І згаснуть враз її слова пророчі,
і спалахнуть сліди вітрів моїх.
Моїх! Я знов і знов не можу спати...
Я можу лиш стирати постулати
і посмішки з облич усіх святих.
Оцінка: 8
Благаю
Приходив відчай і стріляв мені у скроню,
Свинцем холодним цілився удушу,
Пігулками поїв із беладонни
І говорив мені :"Скорися, мусиш".
З горища на старій вілоончелі
Він нерви натягнув мої як струни,
Страшний і гарний, як Кентавр у Ботічелі
Підступно убивав, а я встигала залишати руни:
" Не піддавайтесь відчаю, благаю,
Кентаврів не любіть, я заклинаю"
І довго ще струна про це бриніла,
Копита били землю та не вбили.
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Сонет
Закрию очі, дивовижна сила!
Безмежний вимір кількості доріг.
Наповнює цю тишу моя мила
Життєва вдача, хто б її зберіг?
Одну з доріг ти вибрати повинен!
Нести з собою прикрість, дивний сміх!
Якщо же ти спіткнешся, ти не винен,
Але даш привід для страшних утіх!
Підтримки не чекай, її не треба!
По цій дорозі, знаю, зможеш ти пройти!
Ти та хмаринка серед всього неба
По вітру тихо можеш шлях знайти.
Життєвий шлях обрати важко,
А гідно йти по ньому тяжко!
з собою - збіг приголосних.
Але даш привід для страшних утіх! – даш – даси. А чому утіхи страшні?
Треба – неба – банальна рима.
Уникайте дієслівних рим.
Важко – тяжко, самі розумієте.
Оцінка: 3
Сонет
Курличе журавель на стрісі хати,
А вітерець гойдає віти ів.
Я більш за все хочу її кохати.
Подумавши про це, я тихо сів!
Ту, де родився, де живу,
Ту, де я перший раз сказав люблю,
Ту, Батьківщину вічну, молоду!
Для неї я завжди усе зроблю!
Рідні простори буду я долати,
Ліси саджати, годувать пташок.
Я буду дівчину одну кохати
Вона мені пробачить стільки помилок!
Я буду жити тільки для того,
Щоб всі хотіли, досягти мого!
ів – немає такого слова в укр.. мові
Зміст: абсолютний патріотично-любовний пафос.
Уникайте дієслівних рим.
Оцінка: 3
Небесне
Загублено-смішна..
Зчаровано прекрасна…
Не тиха.. не гучна…
Безгрішна.. майже вчасна..
Дощами вмита..
Вкрита сном..
Під небом…- неосяжна
Затьмарена світів єством…
Вона..
Небесна пташка
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Чаша вина
У молодості п'єм вино життя
Так, наче не закінчиться ніколи.
Нема за смілі вчинки каяття,
Важливі лиш біг-мак та пляшка коли.
А зрілість десь втрачає смак вина,
Рутина з головою поглинає,
Безвиході й байдужості стіна
Потроху радість до життя стирає.
Лиш старість, наче вправний сомелье
Розмірено вино життя глитає.
Минуле і теперішнє своє
Та ба – майбутнє майже точно знає.
І смерть приносить в чаші нам вино
Та вже, на жаль, не випити його.
п’єм – правильно «п’ємо»
Дієслівні рими це мінус.
В принципі – цікаво.
Оцінка: 5
Одіозний ранок
Вимкни кватирку -
холодно. Холодно, чув?
Ці кляті вікна...
Слава новим
і горе оновленим дням!
Amusing morning...
Ранком таким лиш на дах
злізти є сила.
Чуєш, кватирку ввімкни -
все-таки жарко.
Японський сонет. Виконання – гарне. Але надто мало самої тематики у цьому виконанні.
А ще оте «жарко». Якби зміст не був утиснений у жанр він би мені сподобався)))
Оцінка: 6
Про ту, яка жила в чорно-білому світі, поки...
Вона жила в чорно-білому світі,
Говорила завжди тільки "так", або"ні",
ЇЇ профіль нагадува Ніфертіті,
Навіть з грифом "секретно" писала пісні.
В свій світ чорно-білий вона не пускала,
Пила каву без цукру і не спала вночі,
По карнизу над містом сонним гуляла,
У клітці в квартирі в неї жили сичі.
Та сталося те, що статися мало,-
Вона закохалась, банально і враз-
Побачила світ кольоровим, хіба цього мало?
Карніз облупила, сичів відпустила,
Замість кави-пила червоне вино,
Ось, це і все, а ви що хотіли?
Перша строфа – гарно.
«В свій світ чорно-білий вона не пускала» - важко читається.
Ті сичі загалом притягнуті за вуха.
гуляла – пускала, варто уникати дієслівних рим.
Карніз?! - карниз. П.С. а як він облуплюється?
Оцінка: 5
Вона привертала до себе увагу
Вона привертала до себе увагу
І ми, у бабусі поцупивши брагу,
Сиділи в таємній юнацькій барлозі,
Впивались і плакали, що ми не в змозі
Кохати цю панну і пестити груди,
І ми розуміли, що хтось-таки буде
Її цілувати, тримати за руку
Від цього у душу вдиралися круки
І дзьобами дзьобали, крякали гірко.
Тим часом, вночі, коли падала зірка,
З нас кожен хотів цілувати їй лоба.
І ми розуміли,що хтось вже так робить.
А панна всміхалася нам бідолахам,
Коли ми звертали на неї увагу.
Римування штучне, одразу то відчувається. Вірш на задану тему. Хоча дещо і сподобалося - тема. Але варто було якось ліпше оформити.
Оцінка: 4
Дещо про кохання (перша спроба)
Я хочу співати
Про радість кохання
На крилах літати
Із ночі до рання
І просто кричати
Безглузді зізнання
Й ніколи не знати
Емоцій прощання…
Та так не буває
Все в світі минає
Кохання не вічне…
Буває жорстоке
Сумне, одиноке
Й приносить страждання…
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Хвилина конфлікту
Ні слова
Ні подиху…
Розмова
Без погляду…
Без звуку –
Мовчання…
Дай руку!...
Прощання…
Та ні, почекай!
Не йди, не тікай!
Без тебе не жити…
Ти вибач мене…
Цілую тебе –
Все зможу простити!...
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Туга
У ніч, яку оспівують поети,
У час натхнення, марення, видінь
Ізнову подумки питаю, де ти?
Чи згадуєш мене, коли один?..
У ніч, яку оспівують поети,
Полишила тебе я назавжди,
І тугою дзвенять тепер сонети,
А між рядків привиджуєшся ти.
У ніч, яку оспівують поети,
З'являєшся раптово уві сні,
Нагадуючи про щасливі дні,
Та хоч стискає серденько печаль,
Я стерплю біль і затамую жаль -
Лиш тугою дзвенять мої сонети...
Полишила – може якось змінити? Ріже слух.
Я стерплю біль – неправильний наголос, ліпше: Я біль стерплю.
Лиш тугою дзвенять мої сонети - незрозумілий образ, адже як часто дзвенять сонети?
оцінка: 5
Тенета минулого
Мертва тиша проковтнула звуки,
Щезли крики, гуркотіння, гомін...
У очах - напівзабутий спомин,
Ціпеніють неслухняні руки.
Загубився сонця літній промінь -
Знов зима. Ширяють в небі круки.
Зі знайомого будинку комин
Димом покрива дніпрові луки.
В цьому домі - все моє минуле:
І дитинство, і юнацтво, і...
Що було колись, у нім поснуло.
Та чому ж побоююсь тоді
Повертатись у холодні стіни,
Де сплітає пам'ять павутину?..
Оце воно! Супер))) Витончено і ніжно.
Єдине, причеплюся до Вас як до майстра: руки/звуки – банально.
оцінка: 10.
Українська кухня
Знову вибори... Коли це вже скінчиться?
Ще не встиг минути хоча б рік!
Та все б'ється з редькою гірчиця,
Роздувається, немов індик.
Марно їм казати: "Помиріться!",
Адже свій лише почують крик.
Злість у серці кам'яному - криця,
В іншій не душа, а мідяник.
Закипає вогник нетерпіння,
В животі бурчить голодний звір,
Та начхати редьці і гірчиці!
Бо відсутня добра господиня,
А лише вона одна, повір,
Має право на престол цариці.
Воно то добре. Добре з технічної точи зору. Але зважаючи на мою аполітичність… Я чітко розмежовую поняття поезії та політики. У політиці немає поезії. У поезії не повинно бути політики. Тому моя оцінка є повністю суб’єктивною.
Оцінка: 7
Коктейль
Життя – коктейль із алкоголем,
Що має присмак неповторний.
Там радість змішана із болем,
А світ від нього ілюзорний.
Повага, успіх на роботі
Завжди із заздрістю у парі.
Є місце там страшній скорботі
І щастю, що несе у хмари.
Сп'яніння надає кохання,
А витверезлює розлука.
Сьогодні разом до світання,
А завтра гинемо від муки.
Життя ми п'ємо по краплині
До дна доходимо і гинем.
«А світ від нього ілюзорний», якраз навпаки. Від болю він стає справжнім.
«Із заздрістю» - збіг приголосних.
Сп'яніння надає кохання - хто кому і що надає?
«витверезлює» такого слова немає…
Оцінка: 5
П’ятнадцята не зайва
Данилові
…Тут поряд колись знаходилась “Шкотська”
кав’ярня. Улям, Грушевський, Банах
любили у ній відпочити, поміркувати. Шкода,
що її вже немає. А у будинку – банк.
Грушевський на нього дивиться скоса.
Напевно, сумує за друзями, згадує, як в забавах
та дискусіях спливав львівський спокій. “Шкотська”
кав’ярня закрита. А у будинку – банк.
Біля “Шкотської”, сусідня кав’ярня – “Рома”
частувала Ортвіна, Рота, Шульца.
Добре, що добрі спогади не зникають.
Вчені, письменники, друзі, знайомі.
Знайомі будівлі, знайомі вулиці.
“Незнайомі назви. “Академічне”? Цікаво,
як там готують каву?”
Цікаво, мені подобається. Але дууууже важко читається
Оцінка: 7.
Межова ситуація
(ЗА КАРЛОМ ЯСПЕРСОМ)
І цим червневим вечором йшов дощ.
Він на бруківці залишив калюжі.
Й глибоке небо, що ввібрало душі,
було надійне й синє, наче DOS…
І повний місяць з вусами, як Домс,
й з таких же хмар в пухнастім капелюсі,
був у відмінному, сьогодні, дусі…
У Курбаса чекали на “Ґодо”.
А я чекав, з трояндами, на тебе…
Ти подзвонила: “Не прийду… Пробач…
Нам краще розійтися…”. Розпач втрати…
І я ішов під широчінню неба,
і, озирнувшись, в сутінках побачив,
як він – Ґодо – заходив до театру…
Дуже сподобався сонет, особливо про дос
Оцінка: 10
Кліп, кліп
І голуби летять крізь скло…
І вкотре помирає Кліо…
Іа-Іа… Аі… І Іо…
І я… І в дзеркалі – мій клон…
І дивні лінії долонь,
немов стежки – суцільно криво…
І вкотре помирає Кліо…
І стільки цвинтарів – ДАЛО ,
ЦДІА … Гостинні друзи…
Я відкриваю цілий світ!
Й усім вам: ні пера, ні пуху!
Одна із серій “Вінні-Пуха” –
це, де Іа згубив свій хвіст,
але знайшов багато друзів…
Гостинні друзи – хто такі?))
ЦДІА – варто вказувати розшифровку абревіатури.
Цікаво…
Оцінка: 6
Україна
Україна - це свята земля,
Україна - моя рідна ненька,
Україна хліба і труда,
Україна - матінка рідненька.
Україна - це і козаки,
Це їх слава, їх могутня сила,
Україна - це оті степи,
Стиглий колос і зщорана нива.
Україна це й Чумацький шлях,
І старенька сумуюча мати,
І дівчина у вінку й квітках,
І Тарас маленький коло хати.
Україна - це неба блакить,
Соловейко співучий у гаю,
Україно! Скільки буду жить,
Ні на що тебе не проміняю.
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Львів
Моє чарівне місто
Львів,
Мій другий дім, моє
кохання,
Ти назавжди в серці осів,
Як та мелодія
вінчальна.
Бо тут земля моїх дідів,
Бо тут є їхня
Батьківщина,
І гріє душу слово
"Львів",
Бо Львів і є та Україна.
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Печеніги
Піски на пляжах Печенігів сірі.
І водосховище від них було печальне.
Комиш в західнім сонці, наче чайник
Шумів, пускаючи по листях хвилі.
Качки і жаби булькотіли тайно,
Запрошуючи нас по їхній вірі
Блакитей неба і води просфіри
Прийняти в службі вечора останній.
Хмарини засинали на ялинах,
Мурахи квапилися у мурашник.
Печальна водосховища пір’їна
Ховала сонце у нічний загашник.
Здавалося: іще одна хвилина,
І всесвіт згасне!
Такий собі симпатичний пейзаж. Слабке римування.
Оцінка: 6
Пташка і птахолов
„Розваж мене.” – „Пробач, та я – не блазень!
Нестерпно для мене плазувати.”
„Щось розкажи.” – „Я буду лиш мовчати,
Хоч протиріччя і ведуть до сказу.”
„Прощай!” – „Е, ні! До зустрічі, кохана...
Я подумки до уст твоїх прилину.
У снах та мріях тебе я ще зустріну,
Бо гордості моєї там нестане.
Лиш там відверто благатиму уваги,
Благатиму краплиночку любові...
Заради тебе на усе готовий
До тебе вільним прилітаю птахом.
От тільки чи позбудуся я страху,
Що ти кохана станеш птахоловом.
Дуже гарна ідея, але виконання бажає ліпшого.
«Нестерпно для мене плазувати» - бракує складу.
Варто уникати дієслівних рим.
У снах та мріях тебе я ще зустріну – зайвий склад.
Не стане – оремо пишеться.
Лиш там відверто благатиму уваги, - зайвий склад.
Заради тебе на усе готовий - краще так: заради тебе я на все готовий.
Оцінка: 6.
Sierra Leone
Сьєрра Леоне -
блиск діамантів. І кров.
Гомора чорних.
Каменем стали
(геть не коштовним) серця.
Гріховна розкіш!
Африка пилом пустель
їх пробачає.
Сяють німі камінці
десь на каблучках.
Це японський сонет, так же?
У третьому рядку першої строфи у першому слові наголос повинен падати на перший склад.
Ну але ми не японці. Вірш мені сподобався.
Оцінка: 10
З невдалого
То байдуже, коли орда знавців
рве на рядки сонети злототкані й
вимацує мені сердечні рани
з потіхою тяжкою на лиці.
Тобі цей вірш. Одній тобі. Єдиній.
Та блякнуть кров'ю писані слова -
і замок вогняний, що я зладнав,
перед тобою кришиться і гине.
Тобі я на шанобливу офіру
низав намисто вишуканих рим,
але любов моя не знає міри.
I що - тих язиків бляшаний грім,
як ти сама мені складаєш вирок
У погляді, поблажливо сумнім...
Офіра – жертва, на скільки я знаю. І яке вона може бути шанобливою?
Гарне римування, не затерте. Подобається. Можливо над міру пофосу?
Оцінка: 7
Її нема
Солодкий мед на губах
Вирує літа пора,
Її тримав на руках -
Але настала пітьма...
Осінній лист обліта
І вітер душу лоскоче
Але її все нема
Вона вертатись не хоче...
Мороз суворий летить
Настала люта зима
Його душа геть не спить -
Вона уже не сама...
І знов земля ожива
Квітує щедро весна
Вона можливо одна
Але з тобою - нема...
Це не сонет, отже, не оцінюватиму.
Покірність
Згорить моя душа в огні страшнім,
Як буде рабською душа пропаща.
Рабом Твоїм не хочу буть нізащо!
Та хочу бути все ж таки твоїм...
Красі Твоїй дивуюсь, аж німію –
Багато слів прекрасних написав.
Я закликаю у свідки Небеса:
Сказати щось супроти – я не смію,
Приймаю із набожністю ченця
Усі слова, що скажеш ти надалі.
Мої слова – пробач – недосконалі.
Мої слова далекі від взірця:
Не можу я із точністю Творця
Краси Твоєї оспівать деталі.
Радила б уникати скорочених форм дієслів на кшталт «буть».
Я закликаю у свідки Небеса - зайвий склад.
Загалом – мило.
Оцінка: 6.
Недописаний сонет
Любов мені не до лиця...
Л. Лотецька
Моя любов тобі не до лиця?..
Вона зваблива, у неї згубний колір,
Вона бажаннями лоскочеться у горлі,
Немає їй початку і кінця.
Вона до щік торкається рум’янцем –
Із соромом пускаєш очі долом,
Вона заводить, збуджує до болю,
Вона єднає у палкому танці.
Вона лунає неземним акордом
І ти – співаєш, пристрасно і гордо.
Хоч заважає солодкий лоскіт в горлі,
Хоча вона – стрілою в двох серцях,
Ти замикаєшся в безвихідному колі –
Моя любов тобі...
«Із соромом пускаєш очі долом» - якась незрозуміла конструкція.
Дуже важко читається. Варто вкоротити рядки на склад. Й різне римування.
А взагалі – подобається.
Оцінка: 6
Мине...
Секретний код твоїх думок
Я не дізнаюся ніколи.
Та не чекаю вже від долі
Життєвой мудрості урок.
І наскрізь змочене від сліз
Любові полотно згасає.
Та кольорів нових немає,
Щоб відновити наш ескіз.
Не відповім, що відпускаю.
Таки я ще тебе кохаю.
Та розумію, це мине.
І почуття зітруться з часом,
Ніхто не мовить, що ми разом,
Любов тихенько промайне
«Життєвой» - на це слово матюкається навіть Word, а що вже мені казати?)))
Друга строфа така вже закручена… Надто альбомно. Такі вірші слід лишати у власних щоденниках.
Оцінка: 4
дивна розбіжність
Li-Tium — 19/08/2009 - 19:19це хтось помилився: у Варвари Черезової (див попередній допис) після сонету Пташка і Птахолов виставлено 6, а в загальному списку оцінок жюрі Варварина оцінка - 4???
Варі, дякую за рецензії.
хотілося б побачити рецензії інших...
...
Ihor Zubrytskyi — 19/08/2009 - 21:23Звиняйте:) переплутав бали. Насправді Варя поставила 6-ть, а я поганець - 4:) Коли вносив у ексель то автоматично змінив.
Хм, чому така низька оцінка... просто твір не твій (якщо можна на ти?) рівень. Якщо порівняти хоча б з останнім матеріалом - то небо і земля, тож хотілося б більшого.
Примітки до творів конкурсу
Tamara — 19/08/2009 - 21:38Перепрошую: несонети я тут не виставляю, все одно вони не оцінювались
---------------------------------------------------------------------------------------------------
Плаче вітер
Оцінка: 6
Плаче вітер дощем за вікном.
Й чути стукіт його в моїх скронях.
Ти до мене прийдеш ніжним сном.
А мене чомусь мучить безсоння.
Як злетять, як злетять до небес
Заколисані серцем надії.
Світлий промінь мені принесеш.
Не побачуть його мої мрії.
Й краплі жадібно падали вниз.
І лице закривали долоні.
То не дощ, то сліди моїх сліз,
Що залишились на підвіконні.
Плаче вітер дощем за вікном,
І я плачу з ним в унісон.
Сон і безсоння – тут логічно не збалансовані
Як злетять, як злетять до небес
Заколисані серцем надії.
Заколисані – ніби як мають спати, теж якийсь логічний дисбаланс.
Побачуть – побачАть
І я плачу Із ним в унісон.
Свобода й ніч
Оцінка: 7
А нумо, я засну щасливим сном
після дещи́ці виконаних місій!
Підбірка штучних завтрішніх колізій
стоять у черзі під моїм вікном.
А нумо, мабуть, кину я усе:
всі місії, колізії, звитяги...
Гаряче сите серце хоче спраги -
всі насолоди стерпить і знесе.
Полишу день - піду в обійми ночі.
І згаснуть враз її слова пророчі,
і спалахнуть сліди вітрів моїх.
Моїх! Я знов і знов не можу спати...
Я можу лиш стирати постулати
і посмішки з облич усіх святих.
Анумо – не певна щодо правильності вживання. Може, хіба, - „А ну ж бо”.
Підбірка штучних завтрішніх колізій
стоЇть у черзі під моїм вікном. – однина. Завтрішніх - завтрАшніх
Не певна, що то за вітри і чи варто стирати усмішки, хоча б і святенно-пісні :)
Сонет
Оцінка: 3
Закрию очі, дивовижна сила!
Безмежний вимір кількості доріг.
Наповнює цю тишу моя мила
Життєва вдача, хто б її зберіг?
Одну з доріг ти вибрати повинен!
Нести з собою прикрість, дивний сміх!
Якщо же ти спіткнешся, ти не винен,
Але даш привід для страшних утіх!
Підтримки не чекай, її не треба!
По цій дорозі, знаю, зможеш ти пройти!
Ти та хмаринка серед всього неба
По вітру тихо можеш шлях знайти.
Життєвий шлях обрати важко,
А гідно йти по ньому тяжко!
Даш – даСИ
страшних утіх – моторошно
По цій дорозі, знаю, зможеш ти пройти! – збій ритму
пройти – знайти, важко – тяжко, - бажно знайти кращі рими
Сонет
Оцінка: 3
Курличе журавель на стрісі хати,
А вітерець гойдає віти ів.
Я більш за все хочу її кохати.
Подумавши про це, я тихо сів!
Ту, де родився, де живу,
Ту, де я перший раз сказав люблю,
Ту, Батьківщину вічну, молоду!
Для неї я завжди усе зроблю!
Рідні простори буду я долати,
Ліси саджати, годувать пташок.
Я буду дівчину одну кохати
Вона мені пробачить стільки помилок!
Я буду жити тільки для того,
Щоб всі хотіли, досягти мого!
Іва – верба, укр.
Хочу- хОчу
Подумавши про це, я тихо сів! – куди сів і чого? Звучить, - ну, дуже непоетично...
Рими слабкі
Чаша вина
Оцінка: 6
У молодості п'єм вино життя
Так, наче не закінчиться ніколи.
Нема за смілі вчинки каяття,
Важливі лиш біг-мак та пляшка коли.
А зрілість десь втрачає смак вина,
Рутина з головою поглинає,
Безвиході й байдужості стіна
Потроху радість до життя стирає.
Лиш старість, наче вправний сомелье
Розмірено вино життя глитає.
Минуле і теперішнє своє
Та ба – майбутнє майже точно знає.
І смерть приносить в чаші нам вино
Та вже, на жаль, не випити його.
«Розмірено вино життя глитає». Розмірено - не глитають.
Дієслівні рими вжито двічі, це сонет не прикрашає
«Вино – його» – ніяк не дзвінка точна рима сонетного замкА
Цікава думка, але недостатньо майстерно оформлено.
Одіозний ранок
Оцінка: 7
Вимкни кватирку -
холодно. Холодно, чув?
Ці кляті вікна...
Слава новим
і горе оновленим дням!
Amusing morning...
Ранком таким лиш на дах
злізти є сила.
Чуєш, кватирку ввімкни -
все-таки жарко.
Вимкни кватирку -
холодно. Холодно, чув?
Чуєш, кватирку ввімкни -
все-таки жарко, -
Японський сонет про всесвітньо- жіночу логіку? :)
Геть непогано. Не вистачає хіба потужнішого, не ігрового, драматизму.
Про ту, яка жила в чорно-білому світі, поки...
Оцінка: 6
Вона жила в чорно-білому світі,
Говорила завжди тільки "так", або"ні",
ЇЇ профіль нагадува Ніфертіті,
Навіть з грифом "секретно" писала пісні.
В свій світ чорно-білий вона не пускала,
Пила каву без цукру і не спала вночі,
По карнизу над містом сонним гуляла,
У клітці в квартирі в неї жили сичі.
Та сталося те, що статися мало,-
Вона закохалась, банально і враз-
Побачила світ кольоровим, хіба цього мало?
Карніз облупила, сичів відпустила,
Замість кави-пила червоне вино,
Ось, це і все, а ви що хотіли?
В свій світ – збіг приголосних
КарнИз облупила – А навіщо?
Здається, грубувато трохи звучить для сонета (при слові сонет хочеться витонченості, все таки то – найдосконаліша віршована форма).
Але – твір цікавий, і закінчення несподіване.
Вона привертала до себе увагу
Оцінка: 7
Вона привертала до себе увагу
І ми, у бабусі поцупивши брагу,
Сиділи в таємній юнацькій барлозі,
Впивались і плакали, що ми не в змозі
Кохати цю панну і пестити груди,
І ми розуміли, що хтось-таки буде
Її цілувати, тримати за руку
Від цього у душу вдиралися круки
І дзьобами дзьобали, крякали гірко.
Тим часом, вночі, коли падала зірка,
З нас кожен хотів цілувати їй лоба.
І ми розуміли, що хтось вже так робить.
А панна всміхалася нам бідолахам,
Коли ми звертали на неї увагу.
Барлозі – гадаю, бЕрлозі?(Або: Сиділи в таємніМ юнацькіМ барлозі. Барліг – у барлозі)
1-ша строфа: цікавий ракурс.
В основному добрі рими, але заключна – ні (хоч можна ж було – бідолаГам?).
Тристопний, нетрадиційний для сонета, віршований розмір.
З нас кожен хотів цілувати їй лоба,-
Чому саме лоба? Її цілувати.
Трохи незграбно. Трохи якось штучно-літературно.
Хоч в загальному твір мені подобається!
Туга
Оцінка: 5
У ніч, яку оспівують поети,
У час натхнення, марення, видінь
Ізнову подумки питаю, де ти?
Чи згадуєш мене, коли один?..
У ніч, яку оспівують поети,
Полишила тебе я назавжди,
І тугою дзвенять тепер сонети,
А між рядків привиджуєшся ти.
У ніч, яку оспівують поети,
З'являєшся раптово уві сні,
Нагадуючи про щасливі дні,
Та хоч стискає серденько печаль,
Я стерплю біль і затамую жаль -
Лиш тугою дзвенять мої сонети...
Чи згадуєш мене, коли один?..-
(А коли не один? Нащо це уточнення? Для рими тільки?)
Я біль стерплЮ
Печально, мило,прозоро, але технічно і тематично слабкувато. Повторення слів в сонеті взагалі, здається, не рекомендується...
Тенета минулого
Оцінка: 10
Мертва тиша проковтнула звуки,
Щезли крики, гуркотіння, гомін...
У очах - напівзабутий спомин,
Ціпеніють неслухняні руки.
Загубився сонця літній промінь -
Знов зима. Ширяють в небі круки.
Зі знайомого будинку комин
Димом покрива дніпрові луки.
В цьому домі - все моє минуле:
І дитинство, і юнацтво, і...
Що було колись, у нім поснуло.
Та чому ж побоююсь тоді
Повертатись у холодні стіни,
Де сплітає пам'ять павутину?..
Якась природна, невидумана печаль і драматичність, що причаровує!
Гарний сонет. Не традиційний 5-стопний ямб, а маловживаний в сонеті 5–стопний хорей? Римувальний візерунок : катрени - абба, баба (римування 1-ї строфи повторилось в другій, що добре, правда з трохи зміненим візерунком), терцети вільного римування - вгв, гдд
Українська кухня
Оцінка: 7
Знову вибори... Коли це вже скінчиться?
Ще не встиг минути хоча б рік!
Та все б'ється з редькою гірчиця,
Роздувається, немов індик.
Марно їм казати: "Помиріться!",
Адже свій лише почують крик.
Злість у серці кам'яному - криця,
В іншій не душа, а мідяник.
Закипає вогник нетерпіння,
В животі бурчить голодний звір,
Та начхати редьці і гірчиці!
Бо відсутня добра господиня,
А лише вона одна, повір,
Має право на престол цариці.
Загалом досить непогано і технічно теж добре.
Римування 1-ї строфи повторяється в другій, абаб абаб вга вга (цікава система римування).
Але ритм не витримано, збивається. Тристопний розмір.
Коктейль
Оцінка: 7
Життя – коктейль із алкоголем,
Що має присмак неповторний.
Там радість змішана із болем,
А світ від нього ілюзорний.
Повага, успіх на роботі
Завжди із заздрістю у парі.
Є місце там страшній скорботі
І щастю, що несе у хмари.
Сп'яніння надає кохання,
А витверезлює розлука.
Сьогодні разом до світання,
А завтра гинемо від муки.
Життя ми п'ємо по краплині
До дна доходимо і гинем.
Життя – коктейль із алкоголем,
Що має присмак неповторний. - цікаво
витверезлювати – Витвере́жувати
Недостатньо майстерно оформлено, хоч думки тримають увагу.
П’ятнадцята не зайва (Данилові)
Оцінка: 8
…Тут поряд колись знаходилась “Шкотська”
кав’ярня. Улям, Грушевський, Банах
любили у ній відпочити, поміркувати. Шкода,
що її вже немає. А у будинку – банк.
Грушевський на нього дивиться скоса.
Напевно, сумує за друзями, згадує, як в забавах
та дискусіях спливав львівський спокій. “Шкотська”
кав’ярня закрита. А у будинку – банк.
Біля “Шкотської”, сусідня кав’ярня – “Рома”
частувала Ортвіна, Рота, Шульца.
Добре, що добрі спогади не зникають.
Вчені, письменники, друзі, знайомі.
Знайомі будівлі, знайомі вулиці.
“Незнайомі назви. “Академічне”? Цікаво,
як там готують каву?”
Нерутинно, багато інформації.
Цікаво, як там готують каву?” – чудова рима
Майстерно і гарно.
Правда, сухувато, забагато імен, замало чогось душевного.
Ритм недопустимо для сонета збивається (якась вільна форма?)
15 рядків, а не 14... Чи то має бути хіба в один ряд:
“Незнайомі назви. “Академічне”? Цікаво, як там готують каву?”...
Межова ситуація
Оцінка: 10
(ЗА КАРЛОМ ЯСПЕРСОМ)
І цим червневим вечором йшов дощ.
Він на бруківці залишив калюжі.
Й глибоке небо, що ввібрало душі,
було надійне й синє, наче DOS…
І повний місяць з вусами, як Домс,
й з таких же хмар в пухнастім капелюсі,
був у відмінному, сьогодні, дусі…
У Курбаса чекали на “Ґодо”.
А я чекав, з трояндами, на тебе…
Ти подзвонила: “Не прийду… Пробач…
Нам краще розійтися…”. Розпач втрати…
І я ішов під широчінню неба,
і, озирнувшись, в сутінках побачив,
як він – Ґодо – заходив до театру…
Чудово, майстерно! Захотілось почитати філософа (За Карлом Ясперсом).
(так, трохи зауваження: й з таких же хмар в пухнастім капелюсі,- трохи важко читається, може, без Й хоча б?)
Класичний сонет, 5-стопний ямб, римування абба, абба, вде, вде.
Рими – саме задоволення. Автор добре попрацював і над втіленням і над виконанням!! Браво!
Кліп, кліп
Оцінка: 9
І голуби летять крізь скло…
І вкотре помирає Кліо…
Іа-Іа… Аі… І Іо…
І я… І в дзеркалі – мій клон…
І дивні лінії долонь,
немов стежки – суцільно криво…
І вкотре помирає Кліо…
І стільки цвинтарів – ДАЛО ,
ЦДІА … Гостинні друзи…
Я відкриваю цілий світ!
Й усім вам: ні пера, ні пуху!
Одна із серій “Вінні-Пуха” –
це, де Іа згубив свій хвіст,
але знайшов багато друзів…
А навіщо клон? Хоча хтозна... А рима – гарна.
Із цвинтарями і скороченнями я не розібралась (пояснення були б, мабуть, допомогли...).
Друзи – народність, очевидно. Хоч не знаю чи автор вживає тут це слово якось вмотивовано, а чи більш для гри й гармонійності звуків і понять, чим, власне, і пронизаний твір. (Цікаво. Мій маленький син колись казав: а один мій друзь уже не спить, - я.)
Чудові рими, прозорість, алітерації, витонченість звучання, музика.
4-стопний ямб. Абба бааб вгд дгв
Внутрішні рими (ЦДІА … - це, де Іа; по-мирає Кліо – цвинтарів, та ін..)
І дивні лінії долонь,
немов стежки – суцільно криво… - чудово!
Приємно відчувати майстра сонетів, не думала, що хтось в наш час кохається в такій часо-забиральній формі :)
Мультик про Пуха – люблю :)
Технічно майстерно, але, як на мене, може недостатньо істинної драматичності як на сонет?
Печеніги
Оцінка: 8
Піски на пляжах Печенігів сірі.
І водосховище від них було печальне.
Комиш в західнім сонці, наче чайник
Шумів, пускаючи по листях хвилі.
Качки і жаби булькотіли тайно,
Запрошуючи нас по їхній вірі
Блакитей неба і води просфіри
Прийняти в службі вечора останній.
Хмарини засинали на ялинах,
Мурахи квапилися у мурашник.
Печальна водосховища пір’їна
Ховала сонце у нічний загашник.
Здавалося: іще одна хвилина,
І всесвіт згасне!
Харківські пляжі, так?..
Досить гарне. Детально, кольорово. 5-стопний ямб. Цікавий сонетний замОк - І всесвіт згасне!
Хоча інших елементів не вистачає, переважає описовість.
Є хороші рими: печальне-чайник, тайний-останній, ялина-хвилинах, загашник-згасне.
по листях - по листі
Пташка і птахолов
Оцінка: 6
„Розваж мене.” – „Пробач, та я – не блазень!
Нестерпно для мене плазувати.” (ритм)
„Щось розкажи.” – „Я буду лиш мовчати,
Хоч протиріччя і ведуть до сказу.”
„Прощай!” – „Е, ні! До зустрічі, кохана...
Я подумки до уст твоїх прилину.
У снах та мріях тебе я ще зустріну, (ритм)
Бо гордості моєї там нестане.
Лиш там відверто благатиму уваги, (ритм)
Благатиму краплиночку любові...
Заради тебе на усе готовий
До тебе вільним прилітаю птахом.
От тільки чи позбудуся я страху,
Що ти кохана станеш птахоловом.
Річ змістовно і психологічно цікава з огляду на розкриття чутливої й гордої душі ліричного героя,- очевидно, соромливого і з недостатньо розвинутим вмінням спілкування. (Розважання коханої – не блюзнірство. Мовчання – ніяк не добра допомога в конфліктних ситуаціях.)
Цікаве й несподіване закінчення.
Але загалом - не досить майстерно оформлено. Ритм дуже збивається. Дієслівні рими.
Sierra Leone
Оцінка: 10
Сьєрра Леоне -
блиск діамантів. І кров.
Гомора чорних.
Каменем стали
(геть не коштовним) серця.
Гріховна розкіш!
Африка пилом пустель
їх пробачає.
Сяють німі камінці
десь на каблучках.
Вільний японський сонет (кількість і порядок наголошених складів – не скрізь канонічні, що допускається).
Гарний, змістовний і кольоровий, аж грає.
З невдалого
Оцінка: 8
То байдуже, коли орда знавців
рве на рядки сонети злототкані й
вимацує мені сердечні рани
з потіхою тяжкою на лиці.
Тобі цей вірш. Одній тобі. Єдиній.
Та блякнуть кров'ю писані слова -
і замок вогняний, що я зладнав,
перед тобою кришиться і гине.
Тобі я на шанобливу офіру
низав намисто вишуканих рим,
але любов моя не знає міри.
I що - тих язиків бляшаний грім,
як ти сама мені складаєш вирок
У погляді, поблажливо сумнім...
Цікаво, добра кінцівка.
«з потіхою тяжкою» - невправно
«і замок вогняний, що я зладнав,
перед тобою кришиться і гине» - деяка незбалансованість образу, як на мене: вогняний – кришиться.
Твір мені подобається!
Покірність
Оцінка: 7
Згорить моя душа в огні страшнім,
Як буде рабською душа пропаща.
Рабом Твоїм не хочу буть нізащо!
Та хочу бути все ж таки твоїм...
Красі Твоїй дивуюсь, аж німію –
Багато слів прекрасних написав.
Я закликаю у свідки Небеса:
Сказати щось супроти – я не смію,
Приймаю із набожністю ченця
Усі слова, що скажеш ти надалі.
Мої слова – пробач – недосконалі.
Мої слова далекі від взірця:
Не можу я із точністю Творця
Краси Твоєї оспівать деталі.
Хороший задум. 1-ша строфа –дуже гарна (хоч римування 1-4 мало б бути кращим). Закінчення слабше (традиційний ренесансно-патетичний мотив без власної „живинки”.
Я закликаю (у) В свідки Небеса – ритм.
Повторення тих самих слів (4 рази – слова) у сонеті не бажане без крайньої на те необхідності.
Недописаний сонет
Оцінка: 6
Любов мені не до лиця...
Л. Лотецька
Моя любов тобі не до лиця?..
Вона зваблива, у неї згубний колір,
Вона бажаннями лоскочеться у горлі,
Немає їй початку і кінця.
Вона до щік торкається рум’янцем –
Із соромом пускаєш очі долом,
Вона заводить, збуджує до болю,
Вона єднає у палкому танці.
Вона лунає неземним акордом
І ти – співаєш, пристрасно і гордо.
Хоч заважає солодкий лоскіт в горлі,
Хоча вона – стрілою в двох серцях,
Ти замикаєшся в безвихідному колі –
Моя любов тобі...
Технічно збивається. Ритм недопрацьовано.
Можна б - Вона зваблива, (у) В неї згубний колір (ритм)
Хоч заважА солодкий лоскіт в горлі (хоч коротка дієслівна форма все одно була б не для сонета).
пускаєш очі долУ
В загальному - твір хороший, якби ще попрацювати.
Мине...
Оцінка: 4
Секретний код твоїх думок
Я не дізнаюся ніколи.
Та не чекаю вже від долі
Життєвой мудрості урок.
І наскрізь змочене від сліз
Любові полотно згасає.
Та кольорів нових немає,
Щоб відновити наш ескіз.
Не відповім, що відпускаю.
Таки я ще тебе кохаю.
Та розумію, це мине.
І почуття зітруться з часом,
Ніхто не мовить, що ми разом,
Любов тихенько промайне
ЖиттєвоЇ мудрості уроку
змочене від сліз – скоріш, змочене сльозами або промокле(мокре) від сліз
Відчувається юнацька щирість почуттів, та ще не досить майстерності вираження. Як і життєвого досвіду, але то не біда.
Підсумки конкурсу
Алісія Пардус — 21/08/2009 - 14:16Дякую суддів за високі оцінки й рецензії моїх сонетів. Для мене потрапити у шістку фіналістів конкурсу було приємною несподіванкою, хоча й виникало якесь дивне передчуття :)
Леон Арте, REZVA, Ostap_Koza i Bodo - стискаю вам руки!
***
Леон Ерте — 21/08/2009 - 21:45Дуже дякую організаторам конкурсу "Сонетіада" за його проведення! Суддям - за високі оцінки моїх творів! Вітаю усіх переможців!
►
REZVA — 22/08/2009 - 11:23Оу... Дякую за такі відгуки про Sierra Leone! :)
...
Ihor Zubrytskyi — 22/08/2009 - 23:58Таааа... тільки б ще від Остапа Кози одержати дані, а то під таким псевдонімом, як на мене, якось не пасує в журнал вміщувати... гальмує весь процес... йоклмн...:):):)
...
Tamara — 24/08/2009 - 04:52Так, справді, згодна, Містику, -- публікувати, думаю, краще під справжніми іменами, а не під кличками- логінами, хіба що автор наполягає. Також, - думаю, якщо в творах все ж потрібна якась редакторська правка, - то теж треба робити. Виданий твір має бути якнайдосконалішим.
Ще раз вітаю всіх переможців і дякую учасникам. З роси і з води вам!
До речі...
Алісія Пардус — 25/08/2009 - 16:15Я хотіла б зберегти свій псевдонім Алісія Пардус у часописі. Я використовую його будь-де, більшість читачів знають мене саме під цим іменем. І в інтернеті, і в літературі.
...
Tamara — 26/08/2009 - 16:16Якщо це свідомий вибір псевдоніму, то, звичайно ж, нема проблеми. Я мала в виду інше: часом бачиш друк під якимось «lpnms», і то сприймається більш як редакторський недогляд аніж воля автора.
...
Ihor Zubrytskyi — 30/09/2009 - 16:27Урра... нарешті журнали розіслано...
Розіслано, так...
Алісія Пардус — 6/10/2009 - 18:33Але ніяк не можу забрати його з пошти :(((
Містику, я зовсім забула повідомити своє справжнє ім'я. Коли ж моя бабуся отримала заказний лист на прізвище Дорошенко, відразу сказала, що то не мені, хоч і Алісі... А я знову ж таки забула перед цим її попередити....
Утім, анітрохи не серджуся - навпаки, самій смішно. От на що здатна погана пам'ять :)))
...
Ihor Zubrytskyi — 7/10/2009 - 10:52Хех... ну звиняйте, куди сказали - туди й відправили:)
►
REZVA — 7/10/2009 - 11:13Дякую, Містику :)
Мої журнали вже їдуть до мене в Київ. Ти ж бо їх відправив у Харківську обл. :) Мені їх перешлють, все пучком.
...
Ihor Zubrytskyi — 7/10/2009 - 16:32Попередній мій комент можна заюзати і сюди:):):)
►
REZVA — 7/10/2009 - 23:26Так-так :)
Не біда.
****
Леон Ерте — 7/10/2009 - 23:47Дуже дякую за журнали і збірку віршів! Цікаво! Кольорово! Лірично! Інтелектуально!