Тінь кохання
mateo — 17/08/2009 - 19:08
Збірка: Прерії
Німіють пальці біля скроні
В чужій невизнаній руці,
Згасає вечір у полоні,
Змиває тугу у собі.
Ховає ніч байдужість жалю,
Буденні сльози сірих хмар,
У вирій смутку і печалі
Летить від неба вічний дар.
Обпали пелюстки троянди
Сумними протягами втіх,
Полинули в жорстокі мандри
Краси оплачувати гріх.
Леліє тихим ніжним вітром
Лиш погляд – незбагненна даль,
Так хоче променем зігріти…
Й ховає знову снів вуаль.
Така широка й незбагненна теза
Загублена в глибоку ніч,
Мовчать слова і ріжуть леза
Мов волю запал свіч.
З очей тече сумна сльоза,
З душі краплина не остання,
Один ще вечір допізна
Сховає тінь незгаслого кохання.