Осінньо на душі, її заносить листям,
Ще трохи - й через край... Юніє травня день,
Гойдається садів уквітчана колиска.
        В мені вже сніг іде.

...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і
Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде...
Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі,
        І сніг, і сніг іде.

Чому твоя любов немов несита рана,
Непевна і терпка: загоїться? зведе?..
Немов оця весна, сліпуча і нерання.
        А сніг безжально йде.

І клин куди не кинь, а в думці -
                                     на віки, та
Для вічності смішна упевненість людей.
Ген пелюсток вогонь -
            сторіночка відкрита.
        І сніг, і сніг іде.

Copyright ©2008 Tamara Hanenko