Неосяжність
mateo — 6/08/2009 - 16:02
Збірка: Прерії
Палає сонце в вічному тумані,
І виплавляє ніжності кришталь,
Горить безхмарне небо у лимані,
І проливає променями жаль.
Завмерли чайки над водою,
Заворожила пам'ять пектораль,
І знову тиша між грозою
Породжує в душі печаль.
І знову вічна дріб’язковість
Породить залишки війни,
Перо напише знову повість –
Що можеш, від життя бери…
Стократ і безлад у мільйони,
Людської ввічливості снів,
Дощі формують батальйони,
Прийдуть повз промені віків.
Та поки сонце лиш сідає,
За обрії людських страждань,
І мить рятунку не благає,
Не чує наших всіх зітхань.
Настала тиша. Все мовчить.
Вмирає у польоті сіре лихо,
І зло холодне йде спочить,
І щастя нам говорить стиха.