хлопець
Ihor Zubrytskyi — 21/10/2007 - 18:04
Збірка: Сонячні діти
В пустелі танцюю, шукаючи світло,
Чекаючи сонця, коли ж воно вийде?
Цей танець на вічність подібний,
І я в його ритми вплітаю себе.
Кожен, хто бачив людину – той зникнув,
Та не зустрінуть більше мене,
Не буде в пустелі людей,
Нізвідки узятись їм там.
Із світлом я містом в задумі ходжу.
Шукаю я палко тих, хто ще є,
Але немає, аж прикро, нікого,
Місто насправді пустеля суха.
Дивлюся у дзеркало світлом палаючи,
Вдивляюся добре, хочу побачити,
Але не судилось мені образ вгледіти,
Бо покинув поверхню і зник в невідомість.
І радість нестримна з’явилася в мене,
І губи розквітли в усмішці привітній,
Й поринув я в вічність зорею осяяний.
Що з дзеркала любо світила мені.