"Небо чиєсь, байдуже і бездонне..."
Пірогова Наталія — 13/07/2009 - 21:41
***
Небо чиєсь, байдуже і бездонне,
Над сонним ставом на краю землі.
Багряне сонце падає у воду,
Щоб тихо вмерти в темній глибині.
Холодні води мовчазні і рівні,
Де лебідь чорний проводжає день,
Тужливо й ніжно дивлячись на північ,
З душею, повною незіграних пісень.
Ніч кликала так солодко, так тихо,
В ній чулося про спокій і про гріх.
Ніч шепотіла : „ Дихай, тільки дихай...
...сховай її подалі від усіх...”
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00