Молоді робітники
68 — 4/07/2009 - 15:13
Збірка: Хвороби і втечі
Молоді робітники підростають
у житлових кварталах забутого міста,
з десяти років серйозні обличчя мають,
вони, видається, з особливого тіста.
Бо що їм робити між гаражів і між труб,
між розбитих авто і всіляких згуб,
хіба сігарєту не витягати із губ,
дивитись на небо, яке наче труп,
чекати на вечір – бо ж баби, бухло,
й невтомно шукати одвічне бабло.
П’ють пролетарі на шкільному стадіоні
трохи алкоголю чи, може, кефіру ,
вже не відмиються їхні долоні –
праця назавжди в’їлася в шкіру.
Свинцевий саркофаг осіннього неба, –
вирок, діагноз, чи тепер вже потреба?
На вулицях люди розгублені бо
цілий день проведуть без телебачення.
Уявіть, тут ще хтось призначає побачення –
під місцевим еквівалентом моста Мірабо,
закохані дивляться в каламутну воду,
він їй, можливо, говорить про вроду,
в одній руці пиво, а в іншій сідниця
(на вітрі гойдається коротка спідниця).
Навколо – будинки, труби, антени,
чути з заводу звуки сирени.
І вже ніч вповзає у місто, неначе піхота,
пролетарів відпустила додому робота,
вони хоч втомились, а злягатись охота.
Дихнуть перегаром, підійдуть до дружини:
в кустарних умовах виробництво дитини.
Виготовлять за ніч для слави Батьківщини,
численних дочок, численних синів,
майбутніх солдатів, пролетарів.