Панорама нічного раю
Консуело — 30/06/2009 - 14:06
Збірка: Майже вільне божевілля
Cпотикаюсь. Коліна обдерті.
Самотність
і думки, що на дотик такі пересічні...
а спідометри вперто намотують сотні
на маршрутах усе-таки трохи дотичних
під зірками.
І вже не дахів"я висотні -
оглядовий майданчик на місто і вічність,
на агонії в душах, і торжища в храмі
на секрети порожніх закурених вікон...
хто спізнився на потяг, хто поряд із нами
поділив заповіт двадцять першого віку -
у Едемі безлюдно.
Ніхто із Адамів
не відбудеться першим його чоловіком.
А змія приживеться. Бо їй не звикати
плазувати в багні та кусати за ноги...
Не обличчя, не душі.
Напівфабрикати
копирсаються в тінях брудної барлоги.
Світ ужалить. Так само
в'юнкий і строкатий
упаде благодаттю на голови вбогих...
Хтось, як завше, відкупиться кров'ю невинних.
Залишатись - запізно,
втікати - заскоро...
Серед пітьми блукаюче серце зупинить
цигарковий вогонь як сигнал свіфтлофора.
Зачиняю балкон, запинаю гардини.
Зачиняюсь.
До завтра. Чи, радше, до вчора...