Холодно...
Tamara — 28/05/2009 - 23:16
Збірка: Чорна рілля, незорана...
Протаїлись ми в кращі дні
Неосмислених сподівань...
Мені холодно тут одній, -
В гущі стомлених коливань.
А весна гомонить, цвіте,
Доторкає губами чола.
Ниє в серці терпкий протест
Проти всього, що не змогла.
Ні до чого гадати вже
Хто кого не доцілував
В пастках радісних навіжень
Зорепадом – німі слова.
На гілок озираюсь хруст, –
Може знов, може ти, може - ти?..
...Квилять лебеді білих рук,
Неспалимі горять мости.