Збірка: Момент істини
Такий нестерпний біль, що темно у очах...
Я запинаюсь, не промовив слова...
Мені потрібно дуже виринуть з життя
Й поринути до відчуття нового...
Ти в цім не винний, просто я - така.
Я просто жить по-іншому не вмію.
І я не винна, що моя душа
Не може вжитися у межах тіла.
Малюєш пальцем смайлики на склі,
Зніяковілого від подиху твойого.
Мене не намалюєш! Чуєш? Ні!
Мене вмістити там не маєш змоги.
Дивись у очі! То моя душа...
Так, може, все те стане зрозумілим,
Що я тобі сказати не змогла,
А, може... просто... так і не зуміла.
07.05.2009
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 7.00