Торкнулася душі стріла
Вразлива й точна, як той годинник механічний,
І там застрягла, бува подумала була,
А ні, і знов почавсь той рух циклічний---
У серце, звідти, знов туди…..
І боляче до мовчазного крику !!!
Немов ту рибу без води,
Кисневий голод мучить, й дику
Мені вселяє думу---
А нащо ж бо??? О ті всі порухи, бо суму
Більше все ж, мабуть удвічі
І як собі сказать у вічі,
Що ти слабкий є перед біллю
Що ладен випити доволі зілля,
Аби пекельний жар той затушить
І просто жить…
А стріл багато буде…й остання теж…
Світ хоч кінечний, йому немає меж…
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 8.00