Мені з собою ніколи не скучно :(
Vert Efner — 29/04/2009 - 20:33
Збірка: Самотність
Іноді, наодинці з самим собою приходить усвідомлення того, що мене немає насправді.
Що я ніхто. Нікому не потрібний, ні на що не годжуся. Намагаючись знайти сенс життя незмінно приходиш до висновку що його немає і ти дарма витрачаєш час, як свій (біс з ним) так і інших (а це вже страшніше) людей.
І тоді думаєш. А чому я, можу думати про сенс життя, про справедливість, про чесність, про совість, про багато що інше, що постійно на слуху, але не в побуті, а інші ні?
Чому є люди, які пропалюють життя випадково у випадкових зв'язках, або навпаки – відмовляються від всього, щоб не було боляче зайвий раз. Чому є такі люди? Як вони живуть? Вони не думають, про те, про що думаєш ти? А якщо думають, то не роблять таких виводів?
Як вони це роблять? Може справа в мені? Може я не такий як треба і всі мої проблеми від цього? Можливо.
Менше думати і все налагодиться? Не упевнений! Навіть зовсім не так.
Найстрашніше питання, для мене: у чому сенс твого життя?
Чому самий? Немає сенсу! А якщо його немає, то…
Я цілком можу бути не таким як треба. Не мені вирішувати. Але це не означає, що в житті немає сенсу. Він є, але не кожному він потрібний, далеко не кожен настільки дружний зі своєю совістю, щоб чесно оцінити себе. Повірте, я знаю, я в їх числі.
Мені потрібний сенс, хоч би, тому, що я вважаю, що не маю права витрачати ваш час і (можливо) ваші почуття. Або скажіть, що ви цього хочете, або відпустіть мене..