Збірка: Момент істини
Не визначна, а недосяжна...
Не полиша мене чуття,
Що я живу сама без шансів
Окремо від свого життя.
І трепетно торкаю вітер.
Уста цілують кожен дюйм.
Мені не вистачає світу,
Щоб зрозуміти, що люблю...
І крапотять ридання дощика...
Причина цьому є одна:
Вони із небом били горщики,
Як часто це роблю і я.
Обійми знову розкриваються,
Як поклоніння небесам,
Що у життя моє врізаються
І творять той одвічний злам.
І кривдять очі моє серденько,
Бо в них вогню уже нема...
Заграва вічності над смертністю
Щораз в мені тебе вбива.
24.04.2009
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00